Питання застосування засобів виправлення та ресоціалізації по відношенню до засуджених, які відбувають термін в місцях несвободи

У ст. 6, 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК) перераховані всі існуючі засоби виправлення і ресоціалізації громадян. Всього відзначають 12 покарань, тільки 2 з яких передбачають обмеження волі. Але найчастіше всі методи і засоби виправлення та ресоціалізації стосуються виключно позбавлення волі. Адже подібні засоби обов’язково повинні розглядатися і для засуджених, які в даний момент знаходяться в колоніях, тюрмах та інше. Однак всі ці питання, як і раніше залишаються недостатньо висвітленими та вивченими.

В результаті це негативно позначається на роботі співробітників Державної кримінально-виконавчої служби, які безпосередньо працюють із засудженими за різними статтями. Під час вивчення цієї теми особливий внесок був зроблений не тільки вітчизняними, а й зарубіжними дослідниками, серед яких варто відзначити Шкута О.О. Важливо вказати той факт, що під покаранням у вигляді позбавлення волі, прийнято розглядати всі види, які використовує кримінально-виконавча інспекція, а саме:

• арешт;
• колонія;
• перебування в дисциплінарному батальйоні та інше.

Дефініція виправлення засуджених

Перше правильне законодавче визначення даного терміну було надано тільки в 2004 році. Тоді в ст. 6 КВК були внесені наступні зміни: виправлення засуджених – це певний набір позитивних процесів, що стосуються особистості людини, які спрямовані на подальші правомірні дії.

Якщо розглядати процес виправлення в призмі науки кримінально-виконавчого права, можна відзначити, що дана процедура вважається одним з напрямків в роботі цих органів. Завдяки цьому покаранню, засуджений зможе продемонструвати власні зміни у вигляді соціально адекватних цінностей, загального розвитку.

Таким чином, можливість виправлення стосується двох взаємопов’язаних складових:

1. Період, протягом якого засуджений відбуває своє законне покарання.
2. Період, коли засуджений буде звільнений від даного покарання.

На перший погляд все дійсно зрозуміло та логічно, якщо питання пов’язані із позбавленням волі та засуджені перебувають під арештом в спеціально призначених для цього установах. Адже до таких осіб дійсно потрібно застосовувати різні заходи для їх подальшого виправлення. Але залишається відкритим питання, що стосується «принципів виправлення засуджених».

Ресоціалізація: поняття, особливості

Термін «ресоціалізація» вперше з’явився в Україні на законодавчому рівні тільки в 2004 році, коли його внесли в КВК. Під цим поняттям прийнято розглядати свідоме відновлення засуджених в їх соціальному статусі, як повноправних членів суспільства. В результаті засуджена особа матиме шанс знову повернутися до колишнього соціально-нормативного життя.

Якщо уважно вивчити етимологію даного терміну, вдасться розібратися з тим, що це повноцінна процедура підготовки засудженого до його повернення в суспільство. Все це безпосередньо пов’язане з відновленням позитивних зв’язків, поступовим розвитком людини і можливістю відновлення її соціальних якостей. У деяких дослідженнях зазначено, що під ресоціалізацією прийнято розглядати поетапний процес розвитку людини, яка вчиться шанобливо ставитися до чужої праці, моральних норм, традицій, законів країни, в якій вона проживає.

В результаті вчені часто розмежовують поняття «ресоціалізації» і «виправлення», вказуючи на те, що це абсолютно різні терміни. Це стає причиною появи величезної кількості їх трактувань. Тому часто відбувається плутанина між цими термінами. Що стосується всіх засуджених, які в даний момент знаходяться в місцях несвободи, логічним буде рішення, що до них необхідно застосовувати виключно термін «виправлення».

Таким чином, всі засуджені, які відбувають покарання, але при цьому ніяким чином не пов’язані з обмеженням свободи, не покидають суспільство, залишаючись його повноцінними учасниками. У такому випадку дане покарання дозволяє залишати засудженого в суспільстві, який має можливість особисто довести своє виправлення, не втрачаючи зв’язок з рідними та близькими, а значить – залишаючись в звичних для себе умовах.

Засоби ресоціалізації та виправлення, що стосуються засуджених

Згідно ст. 6 КВК України, до таких засобів виправлення та ресоціалізації прийнято відносити наступне:

• дотримання встановленого порядку та режиму;
• виконання роботи, спрямованої на користь суспільства;
• проведення соціально-виховних робіт з особами;
• професійно-технічне навчання, загальноосвітнє;
• суспільний вплив.

Представлена ​​стаття називається так: «Виправлення та ресоціалізація засуджених, а також їх основні засоби». Перелік всіх основних засобів вказаний в Ч.3 цієї статті. Однак список додаткових засобів залишається невідомим ні в одній з частин статті КВК. Тому основні засоби вважаються єдиними можливими і актуальними. В результаті не треба називати їх «основними», адже додаткові не передбачені.

Розглянемо список даних засобів:

1. Режим – має на увазі під собою певний порядок, згідно з яким здійснюється відбування покарання. Режим залишається актуальним для всіх засуджених, незалежно від їх категорії. Усі правові норми, що стосуються режиму, прописані в КВК України. У деяких дослідженнях вчені вказують на те, що режим у виправних і виховних колоніях буде кардинально відрізнятися.
2. Суспільно-корисна праця. До того, як засуджений буде відправлений під арешт, під таке поняття потрапляє вся його трудова діяльність, спрямована на зміну матеріального стану, отримання певної професії, бажання продовжувати працювати навіть після звільнення. При цьому в ст. 6 КВК не вказаний пункт про те, що така праця має бути обов’язковому оплачуваною. Але в Ч.5 в ст.119 КВК є певні уточнення: засуджені можуть виконувати тільки ті види робіт, які спрямовані на благоустрій колонії та всіх територій, розташованих біля колоній.
3. Соціально-виховна робота. Така робота необхідна для подальшого формування та закріплення бажання засуджених займатися корисною для громадськості діяльністю. Крім того, важливо дотримуватися суспільних норм і законів, з повагою ставитися до чужої праці, працювати над тим, щоб підвищити власний культурний і загальноосвітній рівень. Причому відзначають різні форми проведення такої роботи: починаючи з морального, правового шляху і закінчуючи естетичним вихованням. Для цього рекомендується використовувати спеціальні лекції, особисті бесіди, вдаються до поширення брошур, різної літератури, проводять семінари та багато іншого.
4. Професійно-технічне, загальноосвітнє навчання. За застосування даних методів має відповідати кримінально-виконавча інспекція. Особливо актуально застосування представлених методів для засуджених, яким ще не виповнилося 18 років. Але, як показує практика, інспектори рідко вдаються до проведення таких заходів, а тому ніяким чином не мотивують засуджених.
5. Суспільний вплив – це один з найбільш ефективних методів, якому не приділяють належної уваги. Для реалізації подібних цілей потрібно вдаватися до допомоги усіляких релігійних спільнот, громадських організацій та благодійних фондів.

На сьогоднішній день адміністрація виправних закладів активно використовує всі можливості організацій, як громадських, так і державних, які приймають особливу участь в процесі ресоціалізації та подальшого виправлення засуджених різного віку.

Згідно з отриманими інформаційних даних від Державної пенітенціарної служби України, щорічно для роботи з засудженими підключають близько 100 громадських організацій, 255 релігійних спільнот. Крім того, інспектори підтримують тісну співпрацю з:

• Міжнародною спільнотою Червоного Хреста.
• Всеукраїнською благодійною організацією під назвою «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».
• Благодійний центр соціальної реабілітації для залежних людей від наркотичних засобів та алкогольних напоїв, під назвою «Ковчег».
• Всеукраїнське фізкультурно-спортивне співтовариство під назвою «Колос» і багато інших.

Також, засуджені мають можливість скористатися особистими консультаціями таких фахівців, як нарколог, психолог і юрист.

Не зупиняється на досягнутому і Центр безоплатної вторинної правової допомоги, поступово зароджується інститут медитації. Саме останній може виконувати функцію необхідного посередника між засудженим і потерпілим.

Регулярну підтримку вдається отримувати також і від громадських рад, які в даній ситуації вважаються чинними консультативно-дорадчими організаціями, працюючи при профільних наукових закладах (це Одеська Академія внутрішніх справ, Херсонський державний університет та інші).

Важливо відзначити той факт, що абсолютно всі використовувані методи ресоціалізації та виправлення засуджених тісно пов’язані між собою, а тому часто переплітаються під час відбування покарання. Наприклад, громадський вплив може проявлятися разом з соціально-виховними роботами. В своєю чергу така робота спрямована на підвищення загальноосвітнього та культурного рівня людини. Ідеальним рішенням є те, щоб всі перераховані вище методи були використані під час відбування покарання. Зробити це можливо за умови, якщо попередньо скласти логічну схему їх поетапного впровадження, виключаючи наявність певних прогалин в українському законодавстві. Всі зазначені кошти ресоціалізації та виправлення рекомендується розділяти з урахуванням ізоляції засуджених. В результаті необхідно визначати конкретні групи засобів виправлення та ресоціалізації з урахуванням встановленого режиму. Адже загальноосвітнє і професійно-технічне навчання разом з суспільно-корисною працею складно застосовувати до колоній максимального рівня.