РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ПІД ВПЛИВОМ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

 Аналізується законодавче і інституціональне забезпечення євроінтеграційних змін і перетворень в Україні, а також визначається роль судових і інших органів в цих перетвореннях. Наводяться можливі (прогнозовані) напрямки реформування української системи судової і виконавчої влади в умовах європейської інтеграції і впливу європейських процесів на національне правове поле.

Ключові слова: європейська інтеграція, глобалізація, реформи, правова система.

АНОТАЦІЯ

В даній публікації досліджуються особливості трансформації механізмів української держави під впливом міжнародних процесів пов’язаних з євроінтеграцією. Підкреслюється, що для України процес євроінтеграції є в першу чергу глобалізація, що вимагає від всіх ланок (судової, законодавчої і виконавчої) прийняття і узгодження міжнародних стандартів в різних сферах життя та правами ЄС в цілому. У публікації піднімаються актуальні проблеми трансформаційних процесів української держави в умовах глобалізації та євроінтеграції, серед яких: корупційні складові, бюрократія (велика кількість державних службовців), що в результаті породжує недовіру до органів судової влади та виконавчої влади з боку народу, загальний низький рівень правосвідомості, що є наслідком соціальних і політичних явищ, правової культури, тощо. [1]

Безпека та оборона має чи не головне значення в житті кожної країни. Події, які сталися на території України в 2014 році, показали, що держава не була спроможна різко, а головне правильно відповісти на терористичну загрозу, котра зависла над країною. Перед тодішнім керівництвом держави постало питання не тільки зберегти цілісність України, а й реформувати законодавство, котре через свою застарілість не виправдало себе та було малоефективним. [2]

Україна за своєю особливістю (населенням, площею та розташуванням) є помітним і значущім державним утворенням. Наша держава має ¼ всіх родючих земель планети, залишається великим промисловий сегмент економіки, достатньо розвинену інфраструктуру (тим паче з огляду на останні державні програми по розвитку інфраструктури). А геополітика сьогодення беззаперечно впливає на розвиток правових систем, тим самим спричиняє їх перебудову і трансформацію і зміну правопорядку. Чого тільки вартує вплив рішень ЕСПЛ не тільки на судову систему а і на діяльність органів виконавчої влади, які запроваджують принципи і підходи викладені в рішеннях ЕСПЛ.

    Основними тенденціями розвитку правових структур є конвергенція, змішаний характер. Перед правовою наукою постають важливі теоретичні завдання – з’ясувати відокремити особливості правової інтеграції, визначити місце правової системи у світовій правовій системі.

Правова інтеграція – це закономірний процес соціально-правового розвитку, який забезпечується завдяки застосуванню правових засобів і формуванню однорідної правової основи поетапне об’єднання різних систем у єдину консолідовану значно вищого рівня.

Правова реалія є динамічною і вдосконалюється разом з розвитком суспільних відносин, що, безумовно, супроводжується суперечностями і як наслідок негативними або позитивними явищами і тенденціями. Виключно багатоаспектні процеси правової інтеграції дають змогу звернути увагу на нові аспекти права через появу нових відносин в суспільстві.

Правова інтеграція проявляється в об’єднанні правових систем національного законодавства з міжнародним і направлено на їх взаємну трансформацію.

Ефективність правової інтеграції в повній мірі залежить від заходів і способів, від інструментарію який застосовується державами на різних стадіях її реалізації. Наприклад створення демократичних засад розвитку суспільства, формування правової держави (в тому числі і в очах людей). 

В науковій спільності і різні підходи до цієї теми, наприклад  І. Яковюк стверджує, що трансформація поряд із рецепцією та відсиланням є основними способами імплементації, що розуміється як спеціальна законодавча процедура перетворення норм міжнародного права на норми внутрішньодержавного права.

К. Трихліб підкреслює, що поняття «гармонізація законодавства» найбільш повно розкриває зміст і сутність процесів правової інтеграції. Оскільки термін «гармонізація законодавства» є універсальним, найбільш широким та таким, що охоплює всі інші поняття цих процесів.

Слід відокремити низку характерних особливостей правової інтеграції:

  • Інтеграція права задля формування основи для об’єднаної взаємодії різних систем;
  • Суб’єктами правової інтеграції є учасники, наділені повноваженнями ухвалювати владні рішення та застосовувати правові засоби;
  • Спланованість і поетапність з регламентованістю інтеграційних процесів;
  • Заздалегідь закладене врахування інтересів обох учасників (принцип win-win);
  • Єдність пріоритетів у побудові взаємовідносин.

На сьогоднішній день можна відокремити основні проблеми реформування органів через евроінтеграційні процеси…

Так, враховуючи євроінтеграційні процеси, які відбуваються в нашій країні, одна із вимог ЄС в контексті адміністративної реформи – вдосконалити інституційні та адміністративні можливості України та в цілому реорганізувати органи виконавчої влади. Тобто проведення адміністративної реформи, ціллю якої є побудова моделі врядування, яка буде ефективно функціонувати на загальному та місцевому рівнях є одним із короткострокових планів держави. Реалізація зазначеної реформи, яка вже відбувається, повинна оптимізувати в тому числі і систему органів виконавчої влади. Позитивні результати ще не мають того об’єму, який би дав змогу говорити про якісний та ефективний перелом щодо функціонування системи органів виконавчої влади або забезпечення потреб громадян, в наслідок яких їх рівень життя став вище.

Серед основоположних недоліків існують наступні: недостатнє правове забезпечення на всіх рівнях; відсутній механізм, який здійснює взаємодію управлінських інноваційних технологій, колективної роботи; недостатність фінансового утримання що вимушено породжує корупційні явища; мінімальна інформованість населення. Безумовно є низький рівень фахової підготовки державних службовців, який не відповідає європейським викликам, велика кількість неприватизованих державних підприємств, які демонструють вкрай низьку ефективність виробництва. В державі нівельовано інститут фінансового заохочення, оскільки на теперішній час «премії» стали частиною заробітної плати а інших заохочень не існує. Наявність недоліків і прогалин в законодавстві в важливих галузях права (наприклад використання КЗпП радянського союзу).  Це лише незначний перелік проблемних питань, однак і вони стають на серйозній заваді сформувати ефективно діюче управління.

Хронічні українські проблеми боротьби з корупцією і реформування судової системи не зникали з порядку денного відносин Україна-ЄС10. Навпаки, на фоні складної соціально-економічної ситуації, існуючої “олігархізації” і “тінізації” економічних процесів, впливу корпоративних інтересів, ці проблеми останнім часом загострилися і негативно позначаються на атмосфері, стані та перспективах відносин Києва і Брюсселя11. Зокрема, в жовтні 2020р. Венеціанська Комісія оприлюднила критичний звіт щодо планів влади “перезавантажити” Вищу раду правосуддя, наголошуючи на тому, що “питання доброчесності членів Вищої ради правосуддя є терміновим і має бути вирішено без зволікань”

Зараз підготовлено Стратегію розвитку фінансового сектору України до 2025р., яка містить “Перелік актів законодавства ЄС у сфері фінансових послуг, які відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, інших міжнародно-правових зобов’язань України заплановано імплементувати в межах дорожньої карти реалізації Стратегії 2025”. Як відзначають експерти69, сукупність цих актів може створити підґрунтя для отримання режиму доступу до внутрішнього ринку ЄС. У цьому контексті виникає нове завдання – як мінімум, ретельний перегляд складу усього Додатка XVII до Угоди, який має бути приведений у відповідність до існуючих реалій правової системи ЄС. Як програма-максимум – проведення переговорів щодо можливого приєднання України до окремих механізмів, запроваджених у рамках Банківського союзу ЄС з оформленням такого приєднання у спосіб, подібний до того, який застосовується до країн-учасниць Європейської економічної зони. [4]

Основним координуючим суб’єктом даного процесу є Кабінет Міністрів який узгоджує і затверджує план заходів з євроінтеграції.

Кабінетом Міністрів України № 1013-р від 27 грудня 2017 року було затверджено Концепцію оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, яка відбиває реформу, про яку зазначається. Так, у зазначеній Концепції встановлено: «раніше робота з реформування центральних органів виконавчої влади, головно, зосереджувалася на здійсненні заходів, спрямованих на посилення інституційної спроможності міністерств щодо формування і координації державної політики та позбавлення їх невластивих повноважень. Але, переконані в уряді, реформування міністерств доцільно проводити комплексно та послідовно. Це не може бути виокремлено з-поміж інших питань реформування державного управління та оптимізації системи органів виконавчої влади загалом» [2]

На мою думку інтеграційні процеси направлені на реформування правової системи в цілому рухаються в правильному напрямку, однак не використовуються всі інструменти які свого часу використовували інші держави на цьому шляху. Існує недостатнє інформування населення задля розвитку правосвідомості, що повинно відбуватись починаючи зі школи і безперервно і тільки зі зміною сьогоднішнього покоління керівників різного рівня з їх мисленням,  ми побачимо різкий процес змін. Як це відбулось на прикладі Польщі.

Добавить комментарий